Працівники Hyundai повстають проти машини прибутку та пригнічення

Часткові страйки, заплановані на цей тиждень профспілкою Hyundai, що налічує 40 000 членів, стосуються не лише заробітної плати, пенсійного забезпечення чи скорочення робочого часу. Вони є частиною набагато ширшої боротьби проти корпоративного порядку, який ставиться до людей як до витратних матеріалів у механізмі отримання прибутку. Навіть попри те, що Hyundai може похвалитися рекордними доходами від своїх закордонних ринків, працівники, які створили це багатство, змушені боротися за його частку — 30-відсоткову премію, гідний пенсійний вік і право на гуманний робочий тиждень.

Це не є новим. Протягом десятиліть промислові працівники Південної Кореї несли тягар економічного зростання країни, але в результаті їхнє життя було перетворено на товар, а їхні голоси — придушені.

Історія профспілки — від запровадження п’ятиденного робочого тижня в 2003 році до сьогоднішньої вимоги про 4,5-денний робочий тиждень — є свідченням боротьби робітників за збереження крихт гідності в системі, яка покликана її заперечувати.

Той факт, що працівники Hyundai протягом семи років уникали повного страйку, не свідчить про гармонію, а про виснаження і стриманість перед корпоративною та політичною елітою, яка вимагає покори.

Коли вони цього тижня залишать робочі місця, навіть на короткий час, вони викриють сувору правду: без робітників немає промисловості, немає прибутку, немає імперії сталі та машин.

Це нагадування про те, що боротьба йде не за автомобілі. Вона йде за те, хто контролює плоди праці — корпоративні олігархи чи люди, чиї руки змушують працювати машини.

Translated with DeepL.com (free version)